Реформа примусового виконання судових рішень в Україні опинилася на роздоріжжі.
У 2025 році ми відзначаємо 10-річчя початку реформи, спрямованої на вдосконалення примусового виконання судових рішень.
Подані на розгляд до Верховної Ради у 2015 році законопроєкти «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» стали підґрунтям для запуску змішаної моделі, яка передбачала паралельну роботу державних і приватних виконавців. А уже за два роки, у 2017-му, перші приватні виконавці розпочали свою діяльність. Це був період великих надій на те, що вона стане дієвим інструментом у забезпеченні справедливого правосуддя.
І дійсно, на початку ефект був вражаючий. Відмовившись від монополії та надавши приватним виконавцям право виконання судових рішень, яке раніше належало виключно державному органу, країна не лише нічого не втратила, а навпаки – за короткий термін рівень примусового виконання зріс у десятки разів за багатьма критеріями. Усі побоювання та ризики, якими нас жахали противники модернізації, або взагалі не справдилися, або на тлі досягнень виглядали просто мізерними.
Втім, сьогодні ми змушені визнати, що реформа, яка так яскраво почалася, досі не досягла своїх ключових цілей.
Повна версія колонки доступна за посиланням: https://epravda.com.ua/experts/vikonannya-sudovih-rishen-v-ukrajini-10-rokiv-nadiy-i-rozcharuvan-802829/
